Оля, 42 - 26 января 2009 17:03

[I][B]Нам усім потрібна надія, яка заохочує до добра та прояснює сенс людського життя [/B][/I]

Кожного ранку ми прокидаємось з надією … так з надією та вірою, що саме цей день буде незабутнім … щось зміниться в нас … щось зміниться в країні … хтось здивує нас своїми увагою, поглядом … інколи, мені здається, що ми живемо надією кожного дня … але що заставляє нас інколи втратити це почуття? … цього «щось» є дуже багато … і головне, напевне, просто не акцентувати увагу на цьому, оскільки тоді ми скоріше ламаємось … оце «щось» просто перемагає нас …

Істина в тому, що немає більш кращого часу для того, щоб бути щасливим, ніж зараз … Не має кращого часу, щоб посміхатись, слухати, любити, вірити, надіятись, ЖИТИ … ніж зараз!!! Якщо не зараз, то коли? … Наше життя завжди буде повне перешкод … Краще прийняти все як є і вирішити бути щасливим не дивлячись ні на що.
Дуже довгий час, мені здавалося що життя ось-ось почнеться. Справжнє життя. Здавалось, що ось досягну цього і все … спочатку освіти … потім роботи … потім матиму можливість збудувати сім’ю … і т.д.… Але завжди виникала якась перешкода на дорозі, суворе випробування, яке потрібно було пройти; з’являлась робота, яку потрібно було доробити; час, який потрібно присвятити друзям та й собі… хвороба як власна так і рідних … повний розпач у житті і відсутність бажання крокувати далі … І так завжди … раз за разом … Але ці перешкоди і є самим моїм життям… Життям, яке з кожною годиною … хвилиною … секундою … миттю … я будую по цеглинці сама!!!

Як хочеться, щоб усе було просто добре! …

[I][B]Туди, де в тумані надія. Весь вік мою долю несе нелегку: .... знає, що по той бік є Хтось, Хто на неї чекає, Хтось, хто її слухає (с) Бруно Ферреро[/B][/I]

• 
• 
•