Оля, 42 - 27 января 2009 11:11

кожна людина живе своїми мріями, бажаннями, почуттями… скільки їх в нас … мільйони … мільярди … суджу по собі … звичайна людина зі всіма «+» та «-», яка як і будь-хто з Вас … але скільки у мене мрій, бажань, почуттів … кроків, які так хочеться зробити в житті … але крокуючи стежинами життя помічаю, що вони стають більш зваженими … сміливішими … впевненішими … посміхнулись напевне Ви зараз мені у сторону, правда? … подумали, доросла дівчина, а таке тут пише … нехай … я безперечно крокуватиму далі … - ці слова кожного разу лунають все гучніше і гучніше в моєму серці … а оскільки ми будуємо наше життя так як нам підказують наші серця – отже … все у мене буде гаразд … у нас усіх буде гаразд …!!!!

я завжди відчувала і відчуваю самотність …
яка вона? …
як розмалювати її? …
життя ми розмальовуємо різними кольорами: синім, зеленим, червоним, жовтим і т.д. … у кожного вони різні …
якого ж кольору самотність? … сірого, … чорного …
чому більшість людей вважають себе самотніми???

мені завжди не вистарчало часу на себе … часу, якого так потребувала моя душа … часу, щоб побути наодинці … зараз в мене він з’явився … я сама створила його для себе …
нехай не завжди можна мене зрозуміти, але я завжди залишалась собою …
я відкривалася людям … так, але не усім … але чим більше я довіряла їм, тим болючіше вони робили мені згодом …
я носила маски у житті, можливо частенько ми це робимо усі і зараз, просто не зізнаючись собі у цьому … але тільки за ради того, щоб володіти краплею таємничості …
я обманювала … так і ні … але, я просто мовчала у більшості випадків … я знала більше … як завжди ….

мені завжди хотілось, щоб мене любили … любили … на це моя подруга відповіла мені, тебе усі люблять та обожнюють … студенти від тебе у захваті, всі радяться з тобою … батьки гордяться такою донькою … бабця тішиться онукою … свого часу мене дуже любила прабабця (її вже 5 рік не має з нами )… її любов до мене було простою … щирою … ніжною … непідробною … вона любила розмовляти зі мною … слухати мене … і вірила в мене …

напевне я надалі шукаю ... любові ... почуття, якого у певні моменти життя мені так бракує ... але це почуття я бачу дуже світлим ... таким, яке здатне долати будь-які бар’єри ... для якого не важливі багато зовнішніх чинників ... але, на жаль, в світі, якому ми живемо, почуття любові зводиться лише до фізичної сторони ... шкода ... хочеться з кимось просто поговорити ...

дивно, я завжди стверджую, що змінилась … але чи правда це?! … в моєму серці й надалі живе маленька дівчинка, яка … любить своє життя і людей у ньому … тому що тільки у любові ключ до всього … моя душа відкрита для цілого світу, тільки лише треба знати пароль, щоб увійти … увійти і залишитися …
… дорога кожного з нас … не пуста … тому що ми не одні … ще одна душа завжди поруч нас … ми її не помічаємо … але вона поряд …

[I][B]Цінуйте те що маєте, адже не завжди можна повернути втрачене![/B][/I]

• 
• 
•