Проект Romantic Collection
Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google

Оля, 42 - 5 апреля 2009 22:58

[B]Серце ...[/B]
[I][B]Коли ти віддаєш свою любов, не завжди є гарантії на взаємність [/B][/I]
В один сонячний день красивий хлопець стояв на площі посеред міста і з гордістю хвалився найпрекраснішим серцем в окрузі. Він був оточений натовпом людей, які щиро захоплювалися бездоганністю його серця.. Воно було дійсно ідеально – ні вмятинки, ні подряпини. І кожний в натовпі погоджувався, що це – найпрекрасніше серце, яке вони коли-небудь бачили. Хлопець був дуже цим гордий і просто сяяв від щастя.
Несподівано, з натовпу вперед вийшов старший чоловік і сказав, звертаючись до хлопця:
– Твоє серце по красі і близько не стояло поряд з моїм.
Тоді весь натовп поглянув на серце старого. Воно було пом'яте, все в шрамах, в деяких місцях шматки серця були вийняті і на їх місцях були вставлені інші, які зовсім не підходили, деякі краї серця були рваними. До того ж в деяких місцях в серці старого явно не вистачало шматочків. Натовп втупився на старого – як він міг сказати, що його серце красивіше? Хлопець поглянув на серце старого і засміявся:
– Ти можливо жартуєш, старий? Порівняй своє серце з моїм! Моє ідеальне! А твоє! Твоє – мішанина шрамів і сліз!
– Так, – відповів старий, – твоє серце виглядає ідеально, але я б ніколи не згодився обмінятися нашими серцями. Дивися! Кожний шрам на моєму серці – це людина, якій я віддав свою любов – я виривав шматок мого серця і віддавав цій людині. Ця людина часто замість нього віддавала мені свою любов – свій шматок серця, який заповнював порожні простори в моєму. Але оскільки шматочки різних сердець точно не підходять один до одного, тому в мене в серці є рвані краї, які я бережу, тому що вони нагадують мені про любов, якою ми ділилися. Іноді я віддавав шматки мого серця, але інші люди не повертали мені свої – тому ви можете бачити порожні діри в серці – коли ти віддаєш свою любов, не завжди є гарантії на взаємність. І хоч ці діри приносять біль, вони мені нагадують про любов, якою я ділився, і я сподіваюся, що в один прекрасний день ці шматочки серця до мене повернуться.
Тепер ти бачиш, що означає істинна краса? Натовп завмер. Молодий чоловік мовчки стояв приголомшений. З його очей стікали сльози. Він підійшов до старого, дістав своє серце і відірвав від нього шматок. Тремтячими руками він протягнув частину свого серця старому. Старий узяв його подарунок і вставив в своє серце. Потім він у відповідь відірвав шматок від свого розбитого серця і вставив його в діру, що утворилася в серці молодого чоловіка. Шматок підійшов, але не ідеально, і деякі краї виступали, а деякі були рваними. Молодий чоловік подивилася на своє серце, вже не ідеальне, але більш красиве, ніж воно було раніше, поки любов старого не торкнулася його. І вони обнявшись пішли по дорозі… (с) Бруно Ферреро

p.s.
... скільки разів Ви дарували любов оточуючим??? ... скільки разів Ви її віддавали просто задарма ... скільки шматків Вашого серця, Вашої любові до Вас повернулись? ... думаю небагато ... говорю в першу чергу за себе ... ми не навчились робити цього - дарувати і нічого просити взамін ... це одне з найважчих завдань людства ...
... хотілось сказати - що в певні моменти я відчуваю, як моєму серцю бракує мільйони частинок, в інші - я готова віддати їх для того, щоб їх краса запанувала у інших серцях ...
[B][I]... НЕХАЙ МОЯ ЛЮБОВ ТОРКНЕТЬСЯ КОЖНОГО З ВАС, ВАШОГО СЕРЦЯ ...[/I][/B]

[B]Завжди існує інше завтра, яким би важким не був день.
Завжди закінчується смуток, час витирає сльози з очей.
Яким би засмученим не було ваше серце, завжди є причина для життя.
Завжди існує інший горизонт, поза тим, який бачите Ви. [/B]
(с)lightforlife.org.ua
Добавить комментарий Комментарии: 1
galina
galina , года10 апреля 2009 12:00
Притча від Ошо


Не накопичуйте вашої любові й не рахуйте її. Не будьте скупими, бо все втратите. Навпаки, дозвольте вашій любові цвісти, діліться нею, роздавайте її, нехай вона росте.

У великого короля було три сини, з-поміж яких хотів вибрати спадкоємця. Це виявилося нелегко, тому що хлопці були дуже розумними та хоробрими, ще й одного віку, бо народилися близнюками. Він звернувся до великого мудреця, і той дав йому пораду.

Коли король повернувся додому, попросив трьох синів прийти до нього. Він дав кожному по торбині квіткового насіння і сказав, що мусить піти на прощу:
– Мене не буде кілька років – один, два, три, а може, й більше. Це насіння ви віддасте, коли я повернуся. Той, хто найкраще збереже його, стане моїм спадкоємцем.

І король вирушив у дорогу. Перший син подумав: «Що ж мені робити з насінням?» Він поклав його в залізний сейф. Мовляв, коли батько повернеться, воно буде таким, як і було.

Другий син подумав: «Якщо я зберігатиму його так, як мій брат, воно помре. А
мертве насіння – це вже не насіння». Він пішов до крамнички й продав його. І водночас вирішив: «Коли прийде батько, я піду до крамнички й куплю нового насіння. Віддам йому ще краще, ніж було».

А третій син пішов у сад і висіяв насіння.
Через три роки, коли батько повернувся, перший син відчинив свій сейф. Насіння померло й погано пахло.

Батько сказав:
– Що це? Хіба таке насіння я давав тобі? Воно має бути здатним розквітнути й подарувати чудовий аромат – а це ж сморід! Це не моє насіння!

Син заперечив, мовляв, це те саме насіння. Але батько сказав:
– Ти – матеріаліст.

Другий син кинувся до крамнички, купив насіння, повернувся додому й віддав його батькові. Але той сказав:
– Це ж не те саме насіння. Твоя думка таки краща, але, попри все, це не та якість, яку я сподівався побачити в тобі. Ти – психолог.

До третього сина батько йшов у великому страху й думав: «Що ж цей вигадав?»
А третій син повів батька в сад, де цвіли мільйони квітів, і сказав:
– Це те насіння, що ти дав мені. Щойно воно дозріє, я зберу його і поверну тобі.

Батько відповів на це:
– Ти – мій спадкоємець. Ось як треба чинити з насінням!

Той, хто запасає, не розуміє життя, той, хто підраховує, також змарнує його. Тільки той, хто творить, може збагнути його. У цьому краса квітів – ними годі запастися. Вони уособлюють Бога – Бога не можна накопичити. Вони символізують любов – любов не можна зберегти.

Краса квітів у тому, що ними не можна запастися. Вони уособлюють Бога, а Бога не можна накопичити. Він символізує любов, а любов не можна зберегти.

Це не випадково, що квіти є символом любові. У всі віки, в усіх країнах, у будь-якому суспільстві. Любов – як квіти: якщо вона заквітла в тобі – треба ділитися нею, віддавати її. І що більше ти її віддаєш, то більше вона росте в тобі. Якщо ти і далі віддаєш, настане день, коли станеш незмінним і нескінченним джерелом любові.



Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.