Оля, 42 - 16 июля 2009 23:30

Одного разу, мій друг пообіцяв мені, що мене підтримає у час моїх труднощів. Я йому довірився, але коли прийшли проблеми, він просто не знайшов для мене часу. Отож, я зробив висновок: [B]немає у мене друга і не вартує довіряти іншим.[/B]

Пригадую, що колись мене попросили допомогти. Скажу відверто: я доклав усіх зусиль, але вкінці мені ніхто й не подякував. Отож, я зробив висновок: [B]весь світ є невдячним: не вартує допомагати іншим.[/B]

Одним з болючих моментів було те, що коли до мене прийшло натхнення і я намалював картину та ще й склав до неї вірш, тоді я відразу почав показувати людям, щоб оцінили, але багато навіть не звернули на це уваги. Дехто ще й підсміхався. Отож, відтоді я зробив висновок: [B]не вартує творити щось, бо люди і так не оцінять. [/B]

Та все ж найважчим в житті було тоді, коли я освідчився в коханні одній дівчині. У відповідь вона усміхнулась і пішла геть. На наступний день про це всі знали і багато хто мене підколював цим. Від того часу, [B]я перестав довіряти іншим мої почуття, а особливо дівчатам.[/B]

Також не можу забути випадок, коли на моїх очах захворіла дорога мені людина, і вона була ще молода, їй тільки б жити. Я просив Бога, але він не почув мене. Вона померла... і я сказав: “немає Бога, ба й, навіть, якщо і є, то він байдужий до нас...” Я перестав молитися...

Вкінці я пообіцяв сам собі, що ніколи і нікому не відкрию мого серця. І не виконав моєї обіцянки, я не витримав... Доказом цього є цей лист. Отож: не вартує більше вірити, навіть, самому собі.

Вибачте, не так виразився....

Але не спішіть читати далі, бо можете розчаруватися у своїх переконаннях і ви.

Я лише хотів сказати, що:
[B]не вартує ідеалізувати всіх і все, бо світ не є таким ідеальним,
не вартує впадати в крайнощі і робити поспішні висновки, бо світ не крутиться довкола тебе;
і врешті,
не вартує ранити себе після розчарування, бо кожного разу, коли приходить розчарування, тоді відкриваються очі на повну правду, яку раніше не зауважуєш.[/B]

Багато людей розчарувалося тоді, коли взнали, що сонце не крутиться довкола них, а вони – довкола сонця, але це не була вина сонця чи вчених, які відкрили це явище.

Тому, коли відкриваємо щось нове у людині, у своєму житті, треба просто з радістю подякувати за це і ще раз призадуматися, що нам ще не все відомо, але помалу все ж таки відкривається.

Ось так...
Розчарування – це безцінний дар, що веде пізнання повної правди. Але чи ти готовий прийняти цей дар???

взяла тут: http://www.rozdum.org.ua/?p=974

• 
• 
•