Оля, 42 - 14 августа 2009 12:29

Важко описати своє життя зараз, воно окутане теплом, затишком, вірою, надією, ... виявляється мені усе під силу, я все можу, ... я помаленьку втілюю задумане в життя, ТА Й ЦЕ МЕНІ ВДАЄТЬСЯ!!! Зрозуміло, що у цьому Твоя воля та Твоя присутність завжди поруч мене ... коли бралась за вишивання 3 тижні тому, навіть не уявляла, що це можу, однак вірила і вірю у те, що з допомогою Господа та усіх Святих, усіх людей поруч мене, незважаючи на те погані вони чи добрі, все у мене буде ОК!

... В житті все має своє місце і свій час. Навіть якщо нам здається, що ми у ньому пропустили щось важливе – це не так! Нашу долю прогавити неможливо. Наш шлях помаленьку котиться ... Маленький клубочок з ниткою обирає сам людей, до яких потрапляти в руки і з часом приходить розуміння, що всі ці люди не випадкові, що в кожного є своя роль в нашій маленькій п’єсі життя. Кожен з них вносить якусь неповторну краплю у наш океан емоцій і почуттів, кожен залишає маленький відбиток на наших серцях… Зараз розумію мабуть найважливішу річ в свому житті, я давно про це говорила – я люблю всіх людей, котрі зустрічались і ще зустрінуться на моєму шляху.

Хочеться, щоб всім людям було так само добре, як сьогодні мені!
Люблю Вас! Віри Вам, любові та й Божого благословення! ...

• 
• 
•