Оля, 42 - 10 ноября 2009 01:30

Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм... ми минаєм... так-то...
А час - це тільки відбивання такту.
Тік-так, тік-так... і в цьому вся трагічність.
Час - не хвилини, час - віки і вічність.
А день, і ніч, і звечора до рання -
це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, -
дивися: Час, великий диригент,
перегортає ноти на пюпітрі.
(c) Ліна Костенко

p.s.
... купа думок за вчора і сьогодні ... говорю собі, що це емоційна осінь ... моя осінь 2009-го, ... така не подібна на минулі ...

... слухаю ось це ... http://www.youtube.com/watch?v=ptnnAx5uvM0 "Secret Garden - Appassionata" ... і ... серце плаче ... драматична і водночас дуже сентиментальна мелодія ...

... ой, час ... ти куди? ... зупинись на мить! ... зажди мене?! ... не чує ... йде ... а я!? ... а я ... корюсь тобі ... стою і йду ... але прошу ... почуй мене, послухай, ... ти знову тут?! ... прошу будь тут ...

• 
• 
•