Оля, 42 - 11 ноября 2009 01:21

Який важкий, який ласкавий погляд,
Які повільні зважені слова!
Один якийсь малесенький недогляд -
Жагучий смуток душу залива.
А день як день. Розмова розумова.
І раптом очі – вибухом стихій.
Ти хто такий – зальотник, Казанова?
Чи той, єдиний, той на світі мій?
Ці дивні очі, келихи трутизни,
настояні на сонці і журбі.
Чого шукаєш – флірту чи вітчизни?
Навіщо так? Мені ж не по собі.
Як п’ятиборців, погляди розводжу.
Перемогла, не знаю, чи здаюсь.
Минають дні... Забуть тебе не можу.
Минають дні... Згадать тебе боюсь.
(c) Ліна Костенко

p.s. [I]трохи думок[/I]

" ... Минають дні... Забуть тебе не можу. ... Минають дні... Згадать тебе боюсь ..."

... слухаю ось це: http://www.youtube.com/watch?v=jEmk1zMrkhM
"Secret Garden - The Promise" ... і ...

... хочеться мріяти, роздумувати, насолоджуватись кожною маленькою миттю життя ... посміхатись, випромінювати світло та радість ... і це вдається ...

... досить часто в нашому житті ми споглядаємо за іншими людьми, їх кроками, ... запам'ятовуємо їх слова, намагаємось діяти так, а не інакше ... маємо тверде переконання у задуманому, ... хочемо щось змінити ... і це добре! ...

... я ловлю погляди простих прохожих тут і там ... в реальності і віртуальності ... один за одним відчуваю скільки важать вони в моєму житті - погляди друзів, людей, яких просто добре знаю, і водночас зовсім чужих ... один погляд замінює тисячі не сказаних слів, ... кілька десятків розмов ...

... іноді бракує слів, а хочеться говорити, хочеться просто поговорити, однак чують тебе одиниці!!! ... тому якось боляче ... відчуваєш пустку ... люди, котрі зовсім не давно були такими дорогими, близькими - викинули тебе зі свого життя ...

... тисячі сумнівів, тисячі запитань, на які шукаєш відповіді, тисячі екзаменів у "книзі життя", тисячі снів, тисячі думок, мрій, роздумів, тисячі непочутих слів ... їх так багато!!! ...

... найлегше піти ... витерти ... але не забути ... легко заглянути у душу ... але так важко залишитись ...

• 
• 
•